Суденческий Портал ХНЭУ

Почати її варто з того,

1. Що таке Болонський процес

Як виявилось, це питання не таке і просте, як здається на перший погляд. Незважаючи на те, що існує більш-менш офіційне визначення: "Болонський процес (БП) - це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти (також у документах зустрічається аналогічне поняття: європейський простір вищої освіти) до 2010 року." Але воно фактично нічого не визначає. До того ж він не є чітко структурованим і проводиться 45 країнами,  у співпраці з чисельними міжнародними організаціями, включаючи і Раду Європи.

Одним з основних завдань БП є реорганізація освітніх систем Європейських країн таким чином, щоб учасникам освітнього процесу було легко переїжджати з однієї країну у іншу з метою подальшого навчання чи працевлаштування. Інші важливі цілі: підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі і підвищення ролі цієї системи у суспільних перетвореннях. В принципі, досить благородні, хоч звісно і амбіційні цілі :)

Юридично БП заснований на міжурядовій угоді. Міністрами, відповідальними за вищу освіту у своїх країнах, було підписано декілька документів, проте ці документи не є офіційно об'єднувальними. Фактично БП не передбачає створення ідентичних систем вищої освіти у європейських країнах. Скоріше навпаки, йдеться про підтримку балансу між несхожістю і єдністю.

Ось так можна дуже коротко охарактеризувати цей процес. Тепер варто трохи сказати про те

2. Як все відбувалось і відбувається в Європі

2.1. Історія процесу.

Передісторія БП сягає 1954 року, коли було підписано Європейську культурну конвенцію. Ідеї освітньо-культурного об'єднання європейських країн загалом та університетів зокрема отримали своє продовження у Великій хартії університетів. Створення Великої хартії досить цікаве тим, що Хартія не була представлена політичною владою, а створена "нашими", тобто людьми пов'язаними з наукою. На сьогодні до Великої хартії приєдналося 515 університетів, серед яких 14 українських (але, на жаль, без КНУ).

БП офіційно розпочався у 1999 році з підписання Болонської декларації. Представники 21 країни підписали декларацію 19 липня 1999 року у Болоні. Цей документ передбачає:

- прийняття загальної системи порівнюваних вчених ступенів, у тому числі через затвердження Додатку до диплома;
- запровадження в усіх країнах двох циклів навчання: студентський - не менше трьох років, післядипломний - не менше двох років;
- введення системи кредитів ЕCTS;
- сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості освіти, розробка критеріїв та методів оцінки якості;
- усунення перешкод на шляху мобільності студентів та викладачів.

Пізшіше було проведено декілька все більш широких міжнародних зустрічей, на яких уточнювались деякі цілі, та конкретизувалися методи їх досягнення. 19 травня 2005 року із підписанням декларації на Бергенській конференції до БП приєдналася Україна.

2.2 Сучасний стан і організація.

Існує три рівні організації БП: міжнародний, національний, інституційний.

Основним елеметом міжнародного рівня є конференція міністрів освіти, яка проводиться кожні два роки, щоб оцінити прогрес та встановити керівні принципи та пріоритети на черговий період. Наступна конференція відбудеться у Лондоні у 2007 році.

На національному рівні здебільшого задіяний уряд, ректори університетів, студентські спілки, і навіть, у деяких випадках страхові агенції, роботодавці. Більшість країн-учасниць вже виконало свою функцію на цьому рівні - змінило своє законодавство у відповідності з цілями БП. В залежності від країни та ступеня розвитку її системи вищої освіти деякі країни вводять Європейську кредитно-трансферну систему (ЕCTS).

На інституційному рівні задіяні адміністрації закладів вищої освіти, їх факультети та відділення, студенти, викладацький склад. Пріоритети різняться в залежності від країни на закладу. Варто зазначити, що цей рівень найважливіший, адже, як виявиться пізніше, саме на ньому і виникають основні проблеми. Як в постановці завдань, так і у їх виконанні.

Тут вже кілька раз згадували про ЕCTS, варто пояснити це поняття. Європейська кредитно-трансферна система (ЕCTS) – це система, яка створена для забезпечення єдиної міждержавної процедури виміру й порівняння  результатів навчання студентів. Вона працює також  для забезпечення мобільності студентів, спрощує розуміння і порівняння навчальних програм.

ECTS базується на тому принципі, що студент стаціонару за навчальний рік повинен отримати 60 кредитів.
Саме поняття кредиту досить розмите. Фактично воно базується на певній кількості годин роботи. Кредити у даній системі можна отримати лише при успішному виконанні роботи, передбаченої навчальним планом (на перший погляд - так само, як і в сучасній системі). Але під успішним виконанням розуміється відвідування лекцій, семінарів, самостійних та індивідуальних занять, підготовки власних проектів, складання іспитів. (Причому, саме в такому порядку важливості...)

Оцінка за шкалою ECTS майже не відрізняється від добре відомої нам "п'ятибальної". Приблизний опис оцінок такий:

Фактично єдина відмінність - це наявність двох двійок: "з правом перездачі", і "без права перездачі".

Захопивши всі знання про БП, тепер варто подивитись на те як відбувається

3. Болонський процес в Україні.

3.1. Накази МОН...

Почнемо наш розгляд з наказу № 49 від 23.01.2004р. "Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки."  У  Програмі дій до наказу для "...розширення індивідуальних свобод особи..." пропонують ввести в українську освіту приблизно половину принципів Болонської декларації, на першому місці серед яких стоїть "...постійне навчання впродовж усього життя..." ;)  Також у Плані заходів до цього наказу є дуже цікавий пункт: "Провести педагогічний експеримент щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу на основі критеріїв ECTS та тестування у вищих навчальних закладах." Цей самий експеримент, який і досі проводиться в  нашому університеті, був затверджений наказом № 48 того ж числа. В Тимчасовому положенні до того ж наказу сформульовані основні умови експерименту, серед яких варто відзначити такі:
- Формування індивідуального навчального плану студента (Нормативні [обов'язкові] змістові модулі + Вибіркові змістові модулі)
- Зарахування змістових модулів (дисциплін), включених в індивідуальний навчальний план, здійснюється за результатами певного виду контролю якості освіти студента протягом навчального року, як правило, без організації екзаменаційних сесій.

Вже на цьому(національному) рівні організації БП варто відмітити цікаву "еволюцію" цілей і методів в порівнянні з міжнародним. Хоч деякі нововведення і з'являються, має місце тенденція до максимального пристосовування болонської системи освіти до української шляхом "правильного" розуміння певних термінів. Що ж відбувається ще далі при переході на інституційний рівень? Для того, щоб дати відповідь на це питання розглянемо експеримент з "реалізації" БП у випадковому університеті.
 
3.2.  Безпосередній приклад процесу.

Зустрічайте, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна !
Положення про організацію навчального процесу підготовлене на основі Тимчасового положення МОН досить чітко відображає ситуацію, яка склалася в певній мірі у всіх вузах-учасниках експерименту. А саме:
- В системі оцінювання відсутня оцінка "два без права перездачі", єдина, яка чимось принципово відрізняла нашу систему від болонської.
- Вибір предметів ніби-то існує, але він слабо відчутний.
- Фактично, оцінювання відбувається за модульно-рейтинговою системою. При цьому вклади окремих елементів(відвідування, д/з, екзамен) у повний рейтинг, зазвичай, дуже погано збалансовані.
- все (!) інше лишилось без змін (за виключенням "переіменування" деяких понять)

Тому та картина, яку ми спостерігаємо в нашому університеті не випадковість, а система. Відношення студентів до такої ситуації досить різне, нажаль, зазвичай, просто "ніяке". Але для деяких студентів, таке...

3.3. Позитивні і негативні сторони процесу. Погляд студента.

Основною претензією до нашого міністерства освіти серед небайдужих студентів було і є те, що думкою власне студентів ніхто так і не поцікавився. А от по відношенню до самих змін небайдужих студентів можна розділити на дві групи: "ті хто ходять на пари і не вчаться" і "ті хто не ходять на пари і вчаться"

Студентам першої групи зміни подобаються. Вони і раніше на пари ходили і регулярно д/з робили. А тепер тільки за це можна і "п'ять" отримати. А от студентам другої групи навпаки. Вони все життя вчаться в гуртожитку, але в кращому випадку їм за це світить тверде "чотири". Представники цієї групи часто також звертають увагу на такий негативний момент, як велика завантаженість викладачів внаслідок великої кількості домашніх завдань. ("Вот и приходят преподы на пары злые и уставшие!")

А от з приводу того чому перша група у "виграші" варто подумати окремо.

4. Прихований зміст або "Хто винуватий ?"

Давайте поглянемо на "кваліфікованого працівника" згідно з сучасним "раскладом":
- кожен день автоматично приходить на роботу (звичка ще з університету)
- прекрасно виконує велику кількість елементарних завдань (університетські д/з теж не особливо відрізнялись оригінальністю).

Не знаю як у вас, але в мене виникають погані думки при погляді на такого працівника. Можливо це просто співпадіння, що болонська система в поєднанні з українською призвела до такого "расклада", але можливо що в глибині підсвідомовсті Європа відчуває, що їй потрібні не кваліфіковані працівники, а дипломовані спеціалісти...

Якщо додати до всього вищепереліченого той факт, що болонська система передбачає дуже вузьку спеціалізацію ("...Замість лікарів будуть готивати спеціалістів із правого і лівого вуха...") то стає зовсім не дивно, що великі університети, особливо ті, які більше орієнтовані на природничі спеціальності не поспішають впроваджувати у себе болонську систему організації навчального процесу.

Кажучи прямо, болонська система - це система, що продукуватиме безініціативну робочу масу... Якою потім дуже просто керувати (Не дивно, що БП підтримує так багато політичних організацій).

Що можна сказати про Україну в контексті БП, то факт приєднання до процесу не вирішує жодної з існуючих в українській освіті і науці проблем, а деякі (наприклад хабарництво) навіть поглиблює. Цей крок з боку нашого уряду приведе також і до того що "спеціалістів" штампуватимуть і у нас.

Що робити ?  

Головне - не мовчати, якщо тобі не подобається БП в такому вигляді, знайди своїх однодумців, і - давайте вирішувати. (Наприклад, в кожному університеті проект положення про введення кредитно-модульної системи повинен готуватися студентами. Більш конкретний план, нажаль, потребує окремої статті, тому було б цікаво з цього приводу почути коментарі)

Напевне, ми в стані повпливати на те, щоб наша освіта взяла від Болонського процесу ТІЛЬКИ КРАЩІ сторони.
Ми врешті-решт Студенти, чи куди ?

В статті використано матеріали сайтів  http://osvita.org.ua, http://www.mon.gov.ua, http://www-ukr.univer.kharkov.ua

Источник: "Неофіційна газета"